ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до проекту Закону України “Про внесення змін до Законів України щодо щеплення”

1. Необхідність прийняття даного законопроекту.

     Згідно статті 2  Конвенції про права людини та біомедицину – 

  інтереси та   благополуччя   окремої  людини  превалюють  над виключними інтересами усього суспільства або науки. 

     Згідно статті 5  Конвенції про права людини та біомедицину – 

Будь-яке втручання у сферу здоров'я може здійснюватися тільки після добровільної та свідомої згоди на нього відповідної особи. Такій особі  заздалегідь  надається відповідна інформація про мету і характер втручання, а також про його наслідки та ризики. Відповідна особа   у   будь-який   час   може   безперешкодно відкликати свою згоду. 

   Статті 5, 27 Закону України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”, статті 12, 15 Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб”, стаття 10 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров'я” передбачають примусову вакцинацію(щеплення) населення. А отже не відповідають статті 5 Конвенції про права людини та біомедицину, статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 7 Декларації про права корінних народів. 

  Стосовно свідомої згоди:  на превеликий жаль, більшість населення України, не вивчає ані в межах навчальної програми середньої загальноосвітньої школи, ані в межах навчальної програми вищих навчальних закладів, фундаментальні дисципліни, такі як - анатомія людини, фізіологія людини, медична генетика; мікробіологія, вірусологія та імунологія; гістологія, цитологія та ембріологія; професійно-орієнтовані дисципліни, такі як – патологічна фізіологія, патологічна анатомія, онкологія, внутрішні хвороби з професійними хворобами,  клінічна імунологія та алергологія, клінічна фармакологія, дитячі хвороби, інфекційні хвороби. 

  Отже, фактично, громадяни України не мають знань, на підставі яких, мають надавати інформовану згоду. 

  І жоден лікар не спроможен прочитати навчальну програму хоча б першого курсу медичного університету, навіть маючи науковий ступінь доктора медичних наук, пацієнту. 

  Слід зауважити, що пацієнт в такій ситуації менш обізнаний з медичним втручанням, навіть за студента першого курсу медичного університету. А як відомо, незнання закону не звільняє від відповідальності… Проте держава, в процесі навчання в середній загальноосвітньої школі, не надає громадянам України життєвонеобхідних знань з медицини, в обсягах необхідних для розуміння застосування   методів  діагностики, профілактики  та  лікування. 

   З чого слід зробити висновок, що майже кожен пацієнт потребує адвоката або представника, який володіє достатніми знаннями в галузі медицини. 

   А система освіти потребує докорінного реформування і перегляду навчальних програм. 

  З історії питання: вперше вакцинацію було здійснено в 1796 році англійським лікарем Едвардом Дженнером, який за 15 гіней придбав титул доктора медицини у шотландському університеті Сент-Ендрюс. 

 Його щеплений син, після отримання щеплення від віспи, був протягом всього свого життя хворою людиною, страждав на розумову відсталість та помер у віці 21 року від туберкульозу. 

 Проти псевдодоктора та його методів у 1880 році в Англії виступили, зокрема, професор анатомії Кембриджського університету Чарльз Крайтон, професор порівняльної патології та бактеорології Королівського коледжу в Лондоні Едгард Крукшенк, розуміючи небезпеку для життя і здоров’я та шкідливість щеплень. 

 В 1884 році Лев Бразоль підтверджував той факт, що щеплення передбачають захворювання натуральною віспою в своїй праці “О

мнимой пользе и действительном вреде оспопрививания”.

 В доповіді 1883 року англійського лікаря Алінсона зокрема зазначалось: “Подивіться, як ми робимо на цьому гроші! За кожне щеплення платиться шилінг або 6 шилінгів і 6 пенсів, і ще премія за хорошу роботу!” 

  Мотивація до сьогодні лишається незмінною. 

  Згідно з висновками парламентської слідчої комісії Верховної Ради України під головуванням народного депутата Віктора  Коржа  про результати розслідування причин смерті учня з Краматорська і багаточисельних випадків госпіталізації після проведення вакцинації від кору і краснухи, стверджується, що окрім вакцинації, що є, по суті, інфікуванням ослабленим живим вірусом кору, інших причин, які могли б призвести до смерті молодої людини, не встановлено. 

   Отже щеплення, профілактичне щеплення, вакцинація є по суті геноцидом Українського народу і методом отримання чималих прибутків, відмиванням коштів здобутих злочинним шляхом!

2.    Цілі та завдання законопроекту.

   Даний проект Закону захистить право громадян України на життя і здоров’я від протиправних посягань та скасовує норми законів що не відповідають міжнародним договорам. 

3.     Основні положення законопроекту.

   Даний проект Закон вносить зміни у Закон України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”, зокрема викладається у новій редакції стаття 5 Закону, виключається стаття 27. Вносяться зміни у Закон України “Про захист населення від інфекційних хвороб”, зокрема викладається у новій редакції стаття 15, частина перша статті 11 Закону, виключається стаття 12, абзаци 15, 24 статті 1. Вносяться зміни у  Закон України “Основи законодавства України про охорону здоров'я”, а саме викладається у новій редакції стаття 10.

            4. Стан нормативно-правової бази у сфері правового регулювання.

      Відносини у сфері правового регулювання законопроекту регулюються Законами України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”, “Про захист населення від інфекційних хвороб”, “Основи законодавства України про охорону здоров'я”, в які вносяться зміни. 

5.   Фінансово-економічне обґрунтування.

Прийняття даного законопроекту не потребує додаткових матеріальних чи інших витрат. Забезпечить економію мільярдів гривень державного бюджету України, які щорічно витрачаються на закупівлю вакцин та забезпечення вакцинації(щеплення) населення.   

6. Очікувані соціально-економічні наслідки.

       Прийняття проекту Закону України “Про внесення змін до Законів України щодо щеплення” забезпечить дотримання Україною європейських стандартів права, прецендентного права Європейського суда з прав людини та забезпечить дотримання в Україні прав людини, гарантованих статтею 5 Конвенції про права людини та біомедицину, статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтею 7 Декларації про права корінних народів. 

           Зменшить смертність та захворюваність на небезпечні захворювання  серед населення,  покращить стан імунної системи окремої людини. 

          А як наслідок і якість життя.  

Народний  депутат України